понеділок, 6 липня 2020 р.

Ніч, коли зацвітає папороть

Івана Купала - традиційне східнослов'янське свято, яке відзначають у ніч перед Івановим днем з 6 на 7 липня. Колоритною атмосферою цього дня зберігається очищення за допомогою вогню і води - найдавнішої форми магічних дій.                                               Івана Купала - одне з чотирьох головних свят сонячного календаря. Це, мабуть, єдине язичницьке свято, що збереглося досі, та на яке майже не вплинуло християнство.
Ми пропонуємо здійснити віртуальну етнографічну подорож в історію українських традицій і звичаїв, пов'язаних зі святом Івана Купала. 
Звідки пішла назва Івана Купала?
За однією версією слово "Купала" пов'язане з давніми обрядами омовіння, за іншою – було назвою літнього сонця і язичницького божества польових квітів та плодів. Також існує думка, що "Купала" – пізніша назва, яка з'явилася вже в ті часи, коли свято збігалося з Днем Іоанна Хрестителя.


Вся вода в ніч на Івана Купала вважалася цілющою, тому до свята обов'язковим було скупатися до заходу сонця. Умивання водою, за повір'ями, приносило жінкам
красу, а чоловікам – силу. Але варто бути обережним. На Купала з води виходить вся нечисть – тому люди остерігалися зустрічі з русалками, водяниками і лісовиками біля води чи поруч з лісовими озерами.
Також вірили, що особливої сили на Івана Купала набувають польові трави та квіти. З них робили вінки, букети, обереги. Популярною була легенда, згідно з якою в ніч на Івана Купала цвіте папороть: казали, що людина, яка зірвала її, зможе розуміти мову тварин і птахів, бачити приховані скарби і входити до будь-яких скарбниць.
Ще одна відома традиція: незаміжні дівчата плетуть на Івана Купала вінки і пускають їх на воду. Раніше в купальську ніч молоді хлопці та дівчата влаштовували ігрища, в процесі яких обирали «суджених» і навіть проводили шлюбні обряди. За народним повір’ям вінки, в яких дівчата беруть участь у святкуванні купальського свята, наділені цілющою силою. Тому й закидали дівчата їх через голову на дах хати, а інші зберігали на горищі, вірячи, що зілля, з якого сплетений вінок, вилікує від усяких хвороб.
Вінок був одним з головних атрибутів свята. Дівчата опускали їх у річку і дивилися, що буде. Згідно з народним повір’ям, якщо вінок пливе добре й гарно горить свічка, то дівчина вийде заміж, а якщо він крутиться на місці, то ще дівуватиме, а як потоне – заміж не вийде взагалі. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, то значить, що туди дівчина заміж і піде.


Купальське вогнище, згідно з переказами, має велику магічну силу. Обов'язково розкладається велике вогнище. Через нього стрибають усі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Тож вважалося, що коли дівчина та хлопець, які кохають одне одного, взявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їхні руки залишаються з’єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом.

Немає коментарів:

Дописати коментар