У 1952 році до НАТО приєднались Греція і Туреччина, у 1955-у - ФРН. Цього ж року східноєвропейські країни на противагу НАТО створили свою військово-політичну організацію - Варшавський договір, - в котрій домінуючу роль відігравав Радянський Союз. У 1966 році, звинувативши США у порушенні умов договору 1949 року, з військових структур НАТО вийшла Франція.
У 1982 році до Північно-атлантичного пакту приєдналась Іспанія, у 1990 - об'єднана Німеччина зайняла місце ФРН, а в 1999 році до НАТО вступили Угорщина, Чехія і Польща, колишні члени Варшавського договору, котрий саморозпустився вісім років перед тим; у 2004-у - Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія, а в 2009-у - Албанія та Хорватія.
У 2010 році була прийнята нова стратегічна концепція "Активна участь, сучасна оборона", в якій визначено три найважливіших задачі НАТО в новій геополітичній ситуації - колективна оборона, врегулювання криз та безпека на основі співпраці.
Головна роль НАТО полягає у забезпеченні свободи та безпеки країн-членів з використанням політичних і військових засобів. НАТО дотримується спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв'язання суперечок та підтримує ці цінності в усьому Євроатлантичному регіоні. Альянс стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії. Головним військово-політичним принципом організації є система колективної безпеки, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на напад ззовні.
Відносини України з НАТО почали розвиватися невдовзі після здобуття нею незалежності у 1991 році. Вже в січні 1992 року представник України вперше взяв участь у Робочій групі високого рівня Ради північноатлантичного співробітництва. Але доленосними взаємовідносини України з НАТО стали в останні роки, саме тоді, коли триває агресія Росії проти України. Наша держава остаточно визначилась і тримає курс на ЄС та НАТО.
Джерело: інтернет-ресурси
Немає коментарів:
Дописати коментар