На Івана, на Купала квітка щастя розквітала

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл  календарних дохристиянських свят, яке відзначають у ніч з 6 на 7 липня - це свято молоді - Купайло, яке з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Проте давній сюжет свята залишився незміненим у своїй основі. Обряд Купайла - це, насамперед, самоочищення від злих духів за допомогою води й вогню. Тому напередодні влаштовували спеціальні дійства, за допомогою яких можна було позбавлятися нечистої сили. Свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця - Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця - Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі - найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі - найкоротші.
         Пропонуємо здійснити віртуальну фольклорно-пізнавальну подорож в історію українських традицій і звичаїв, пов'язаних зі святом Івана Купала.

Як народне свято, день Івана Купайла відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. Головні персонажі свята - Купало та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества.У ніч на Івана Купала хлопці та дівчата збираються у веселі компанії та розважаються на берегах озер і річок.

Купальська ніч. Коли вечоріло, дівчата з хлопцями збиралися окремо і йшли до лісу. Дівчата співали пісень і несли гільце – гарний вершок черешні, вишні, яблуні чи клена. Прийшовши в ліс, встановлювали гільце в землю і оздоблювали його польовими та городніми квітами, зокрема, любистком, трояндами, барвінком, обвішували цукерками, бубликами та випеченим у вигляді пташок печивом, прикрашали різнокольоровими стрічками.   

Купальські вогні. Свято починається ввечері, коли за обрієм ховається сонце, а на небі з’являються діаманти зірок, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч - від заходу Сонця-Ярила до сходу (народження) Купала. І коли вже вогонь освітлював місце святкування, хлопці роздивлялися дівчат і умовлялися, хто яку дівчину буде ловити. 

 Купайла та Марена. Дівчата в цей час йшли до лісу чи на луку. Крім того, потрібно було зробити «Купайла» чи «Марену» — неодмінно прибрати квітами та стрічками живу березову гілку. Це обов'язковий символ дівочого гурту, без якого не могло відбутися свято. Виготовлення атрибутів, як правило, супроводжувалося піснями. Наші предки вірили: не лише рослини цієї ночі набувають чудодійних властивостей – але навіть стихії здатні поділитися своєю магією.                  

Купальські пісні.                                                   А ми рутоньку посієм, посієм!                            

Зеленую руту, жовтий цвіт посієм.

А ми рутоньку пополем, пополем!                      Зеленую рутоньку, жовтий цвіт пополем

А ми рутоньки нарвемо, нарвемо!

Зеленую руту,  жовтий цвіт нарвемо!

А ми віночки сплетемо, сплетемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт сплетемо!

А ми дівочок вберемо, вберемо !

Зеленую руту , жовтий цвіт вберемо !                        

Купальські вінки. На Івана Купала незаміжні дівчата ворожили на вінках, опускаючи їх у річку. Дівчата беруть віночки, заходять у воду помаленьку, щоб не скаламутити, і пускають. А самі виходять на берег і, жартуючи, дивляться, куди віночок попливе. Якщо поплив далі за інших - його власниця буде найщасливішою; потонув - ще рік весілля чекати не варто.

                                                                                    

Купальське вогнище. Обряд «очищення вогнем»  проходили всі жінки. Кожна представниця прекрасної статі мала вийти до купальського вогню і взяти участь в народному гулянні. Стрибки через багаття в купальську ніч, здебільшого, були привілеєм юних пар. Однак, після молоді часто і представники старшого покоління приєднувалися до цієї традиції.  Купальське вогнище очищує -  так вважали раніше. Воно оберігало від усіляких хвороб, неприємностей і лихого ока. Дівчатам багаття на Купала допомагало уникнути зустрічі з русалкою.      

Купальська легенда. Головна Купальська легенда свідчить, що той, хто знайде міфічну Квітку Папороті, отримає бажане – це може бути як багатство, так і любов, тому на його пошуки в ліс часто вирушали парами.

Ця квітка розквітає лише раз у році – в ніч на Івана Купала – і знайти її вкрай важко. Крім того, не тільки люди шукають магічну квітку, але і нечисті сили, які всіляко намагаються перешкодити людині, відволікаючи і насилаючи видіння. А знайшовши цвіт, його потрібно було сховати в мізинець, серце або під капелюх.. 

 
Джерело: інтернет-ресурси