Колядують зорі на Різдво Христове

Різдвяна мозаїка

Різдвяна зірка на небо вийде,

Малий Ісусик до дітей прийде.

Малий Ісусик, Божа дитина.

Буде Святвечір, буде колядка

В кожній хатині.

Настане втіха в Україні.

                                                                            

Різдво - найрадісніша подія для всього народу. За народною традицією, вважається -  хто до цього дня прийшов очищений - у того добро в цей день примножиться. А хто має гріхи -  той може оновитися разом із появою на небі першої Віфлеємської зірки.

Любі друзі! Пропонуємо вам ознайомитися з традиціями святкування Різдва, яке в Україні відзначають 7 січня.

Колись Різдво Христове починали святкувати 6 січня. Мати готувала святкову вечерю із 12 страв, а діти чекали на появу першої зірки. Як тільки вона з’являлася на небі, починався Святвечір. Тоді батько вносив до хати сіно. Господиня стелила його на столі (адже саме на сіно поклали маленького Ісуса). Із того сіна робили кубельце, в яке ставили горщик із кутею.

Перед самою вечерею запалювали воскову свічку і всі разом голосно молилися. Радісно й урочисто було в цей момент. І тільки після молитви можна було починати вечерю.

Найважливіша страва на столі – кутя. Готували її з пшениці, додавали мак, горіхи, родзинки та мед. Казали, що це справжня їжа Бога. Крім куті, зазвичай, подавали рибу, борщ з вушками, начиненими грибами, голубці з грибною підливою, пироги з капустою, гречкою… Страви запивали узваром - компотом з сухофруктів. На солодке смакували пампушками, начиненими фруктовим джемом з тертою булкою або маковою начинкою.

Після домашнього святвечора діти йшли до своїх хрещених батьків. Це був їхній обов’язок. Малеча несла вечерю (кутю, хліб-сіль, калачі), а хрещені з нетерпінням чекали на малих хресників. Вони частували їх, дарували цукерки, гроші.

У різдвяну ніч аж до ранку прийнято ходити колядувати. Діти й молодь співають пісні- колядки. У них господарям бажають добра, статків, здоров’я. А гостинні господарі натомість обдаровують колядників солодощами та дзвінкими копієчками. Чим більше колядників завітає до будинку, тим більше радості буде цього року.

Нова радість стала…

Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом зірка ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

 

Колядин

Колядин, колядин,                                                                                                                  А я в батька один,                                                                                                                   

По колінця кожушок,
Дайте, дядьку, п’ятачок.
А п’ятак недорогий.
Дайте, тітко, ще й другий.
З святим вечором!

Колядин, колядин,
А я в батька один,
У новенькім кожушку,
Винесіть пампушку.
Та ще й пиріжок
Кладіть у мішок!

***

Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
дайте, дядьку, п’ятака!
Одчиняйте скриньку
Та давайте сливку.
Одчиняйте сундучок
Та давайте п’ятачок.

 

А ще цього вечора показували вертеп – виставу про народження Ісуса. Дитячі гурти цілий вечір ходили з хати до хати з маленькою скринькою, обклеєною кольоровим папером, яка зображувала печеру, в якій народився Божий син. Власноруч змайстрованими ляльками, закріпленими на осі, розігрували різдвяні вистави. Сюжети вертепів були пов'язані з народженням Христа.

 

Різдво – це свято радості і єднання людських душ. Світ зародився з любові, і ми, хоча б раз на рік згадуючи про це, щоразу ніби заново народжуємося, залишаючи в минулому сварки, невдоволення і образи. Це свято покликане усіх нас об'єднати, відродити і зробити трішки кращими.