У кожного народу є дати, які викликають біль у народній пам'яті. Для кримських татар такою датою є 18 травня 1944 року. Здавалося б, треба жити і радіти, що, нарешті, Крим звільнено від окупантів. 11 травня 1944 р. Йосип Сталін підписує «Постанову Державного комітету оборони СРСР про виселення кримських татар з території півострова Крим». Фактичною підставою для депортації стала «зрада» татар в період війни. Безперечно, серед народу були ті, хто переходив на бік ворога, або вступав до створених німцями «добровольчих» татарських військових підрозділів. Та, як свідчать історики, таких серед кримчан були одиниці. Більшість чоловіків – кримських татар з першого дня війни перебували на фронті у лавах Червоної Армії. Не дивлячись на труднощі, які довелось пережити кримським татарам після депортації, вони не скорилися, не погодилися з позбавленням людських прав, не втратили гідності та внутрішньої свободи. Майже одразу почалися їхні протести, що свідчило про наміри вести боротьбу за повернення до Криму та визнання депортації як акту геноциду.
Ідея зі зміною підпорядкування Криму визрівала в оточенні Сталіна щонайменше з 1952 року. Юридично Крим перейшов до України 26 квітня 1954 року на підставі закону Верховної Ради СРСР. Тоді Крим став частиною України. Він був включений до складу України тому, що пов'язаний з нею територіально і залежить від неї в сенсі ресурсів. Головну проблему півострова - нестачу води вирішили, збудувавші в 1961 - 1971 роках Північно-Кримський канал.
Повернення кримських татар до Криму набуло масового характеру, починаючи з 1987 року. На початку 1990 рр. кримські татари стали третьою за чисельністю етнічною групою Криму. Депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною лише в 1989 році. Але в умовах тотального розпаду економіки Радянського Союзу коштів на повернення та відшкодування збитків за вилучене майно на той час не було. З проголошенням незалежності України весь тягар в наданні допомоги по переселенню кримських татар повністю взяла на себе українська держава.
11 грудня 2005 р. 4-та сесія четвертого Курултаю кримськотатарського народу визнала депортацію 18 травня 1944 р. й наступні десятиріччя насильницького утримання кримських татар у місцях вигнання актом геноциду корінного народу Криму. Певні надії на краще життя кримські татари повязували з початком "Революції Гідності", яка мала на меті, нарешті, покінчити з бюрократією та корупцією, відновити справедливість в усіх сферах життя. Але скористатися досягненнями революції кримські татари не змогли через анексію Кримського півострова Російською Федерацією.
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську паромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.
Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.
Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».
Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар